What do you think?
Rate this book
Zona prelaska. O kraju postkomunizma
“Ali praznina o kojoj je tu reč jeste praznina bigotske vere u boga, vere bez ljubavi koja je svoju krajnju legitimaciju pronašla u vlastitom antagonističkom potencijalu. Oni rasuti i usamljeni članovi društva koje se raspada, a koji se danas iznova okupljaju oko religije, ne čine to da bi se ogrejali ljubavlju božjom, nego da bi obnovili svoju društvenost u antagonizmima koje religiozna vera proizvodi svojim kulturnim prevodima. Tu dakle nije reč o toplini ljubavi prema bogu, već je, naprotiv, reč o posve ljudskoj, pa dakle i političkoj hladnoći koja ljude iznova vodi do religiozne vere. Vera može biti hladnija od mržnje. Zato je danas postala tako moćna, pa puna samopouzdanja može da maršira u budućnost praćena dobro poznatom muzikom, mega hitom naše postsekularne ere: bog ‘will tear us apart again’.”
Boris Buden
Boris Buden
236 pages, Paperback
First published January 1, 2009
5 people are currently reading
90 people want to read
About the author
Boris Buden
35 books7 followersBoris Buden is a philosopher, translator and cultural theorist. His essays and articles cover the topics of philosophy, politics, cultural and art criticism.
He studied classical and modern philosophy in Klagenfurt, Zagreb, Ljubljana, and received his PhD in Cultural Theory from the Humboldt University, Berlin. Since 1984 he has worked as a free-lance journalist and writer. Buden regularly publishes essays in German, English and French on philosophical, political, and cultural subjects pertaining to the former Yugoslavia, western Europe and the United States of America in such journals as Zeitschrift für Psychoanalyse und Gesellschaftskritik, Literatur und Kritik, and the Vienna cultural magazine Springerin. In addition to his activities as a journalist Buden has made a name as a translator of Freud into Croatian. As an activist in the Yugoslavian peace movement he founded in 1993 the journal Arkzin, a cultural-political and social-critical publication devoted to international literature, art, pop culture and the new media. In addition, he is the founder and chief editor of Bastard Publishing Co. In 1998 it published the first Croatian new edition of the Communist Manifesto with a foreword by Slavoj Žižek. Buden's political activism has born fruit as a volume of essays that appeared as Barricades I and Barricades II.
Central to Buden's writing is the concept of a culturally-politically divided Europe: post-communist eastern Europe is regarded as an outsider and "bastard" of the European Union. In its exclusion, however, Buden sees the chance to define anew the universal appeal of west-European culture, for "this universal is not being reconfigured along the dividing line drawn between cultural identities, and even less upon the bulwark of multiculturalism which only freezes the existing relations, but rather it is being expressed on the barricades upon which, after all that has happened, it was born in a political and historical sense." (Based on source).
Buden is a permanent fellow at the European Institute for Progressive Cultural Policies (EIPCP) in Vienna and he teaches cultural theory at the Faculty of Art and Design, Bauhaus University, Weimar. He lives in Berlin.
He studied classical and modern philosophy in Klagenfurt, Zagreb, Ljubljana, and received his PhD in Cultural Theory from the Humboldt University, Berlin. Since 1984 he has worked as a free-lance journalist and writer. Buden regularly publishes essays in German, English and French on philosophical, political, and cultural subjects pertaining to the former Yugoslavia, western Europe and the United States of America in such journals as Zeitschrift für Psychoanalyse und Gesellschaftskritik, Literatur und Kritik, and the Vienna cultural magazine Springerin. In addition to his activities as a journalist Buden has made a name as a translator of Freud into Croatian. As an activist in the Yugoslavian peace movement he founded in 1993 the journal Arkzin, a cultural-political and social-critical publication devoted to international literature, art, pop culture and the new media. In addition, he is the founder and chief editor of Bastard Publishing Co. In 1998 it published the first Croatian new edition of the Communist Manifesto with a foreword by Slavoj Žižek. Buden's political activism has born fruit as a volume of essays that appeared as Barricades I and Barricades II.
Central to Buden's writing is the concept of a culturally-politically divided Europe: post-communist eastern Europe is regarded as an outsider and "bastard" of the European Union. In its exclusion, however, Buden sees the chance to define anew the universal appeal of west-European culture, for "this universal is not being reconfigured along the dividing line drawn between cultural identities, and even less upon the bulwark of multiculturalism which only freezes the existing relations, but rather it is being expressed on the barricades upon which, after all that has happened, it was born in a political and historical sense." (Based on source).
Buden is a permanent fellow at the European Institute for Progressive Cultural Policies (EIPCP) in Vienna and he teaches cultural theory at the Faculty of Art and Design, Bauhaus University, Weimar. He lives in Berlin.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
July 20, 2018
Буває таке, що не чекаєш від книги нічого особливого, а вона просто зносить тобі дах, наповнює голову новими сенсами, дозволяє по іншому подивитися на здавалося давно відомі тексти. Відоме вам таке відчуття? Так от від читання книги Бориса Будена "Зона переходу. Про кінець посткоммунізму" воно у вас не виникне як би ви не старалися. Бо це книга зовсім не того штибу. Я звісно допускаю (і навіть переконаний в тому) що я недостатньо освічений, аби зрозуміти цей текст, бо написаний він ну аж занадто вже складною мовою, яка не буде зрозумілою нікому окрім професійних філософів, політологів, соціологів. Причому всі ці три ознаки повинні сходитися в одній людині. Читати текст Бориса Будена настільки важко, що якби на обгортці хтось написав як це колись робили в радянські часи "Для широкого кола читачів" то я б дуже довго сміявся з такого жарту. "Зона переходу. Про кінець посткоммунізму" для вузького кола читачів. Такого вузького, що коли в це коло поставити читачів і автора, то це вже буде повний еротизм, бо дистанції між ними не буде ніякої.
Борис Буден пише про посткомуністичні країни, досліджує феномен посткомунізму, засновуючись на своєму власному досвіді, адже походить він з Балкан, регіону, який також постраждав від червоної зарази. Проте як на мене за розумними словами й хитромудрим сплетінням фраз (я зараз не жартую, реально, доки дочитуєш до кінця речення, вже забуваєш що було на його початку) він загубив сенс того, про що пише. Звісно в книзі є дуже цікаві ідеї про які я особисто задумався досить серйозно. Чого варта, наприклад, фраза:
"Так Схід перетворився на New Europe - на капіталізм більш капіталістичний ніж його західний оригінал, тобто гнучкіший, безжальніший, дикіший, коротше кажучи капіталізм який радикальніше емансипувався від соціаль(істич)них обмежень і перешкод, але передусім - він інституалізованих у державі загального блага форм соціальної солідарності. Тому ми не можемо уникнути запитання: то яка Європа є, власне, посткомуністичною - "стара" яка почасти ще вперто тримається за соціалістичний спадок, чи "нова", яка радикально струсила його з себе; яка Європа насправді "відстала" і має надолужувати історичний розвиток, а яка цей розвиток випередила і чекає, поки інші його надолужать? Що тут оригінал, а що копія? Захід чи Схід?"
Інколи справді здається, що ми - "Східна Європа" в багатьох питаннях випередили Європу західну. Ситі роки дещо розніжили західного європейця, який став аж занадто нейтральним щодо будь чого. Боячись впасти в крайнощі як політичні, так і релігійні чи соціальні, вони перетворили себе на сите, але безперспективне геополітичне ніщо. Ми ж бідні, голодні, а від цього злі й стрімкі. Готові бігти вперед, готові боротися за своє майбутнє всіма доступними методами. Звісно ж, Борис Буден пише в своїй книзі не про це. Мені взагалі важко зрозуміти його ідеї, певно все-таки дається взнаки відсутність спеціальної політологічної освіти. Я навіть не буду рекомендувати вам цю книгу. Не бачу змісту для вас витрачати, як і я, свій час на прочитання цього складного тексту. Я лише прошу вас: уважно обирайте що ви читаєте.
Борис Буден пише про посткомуністичні країни, досліджує феномен посткомунізму, засновуючись на своєму власному досвіді, адже походить він з Балкан, регіону, який також постраждав від червоної зарази. Проте як на мене за розумними словами й хитромудрим сплетінням фраз (я зараз не жартую, реально, доки дочитуєш до кінця речення, вже забуваєш що було на його початку) він загубив сенс того, про що пише. Звісно в книзі є дуже цікаві ідеї про які я особисто задумався досить серйозно. Чого варта, наприклад, фраза:
"Так Схід перетворився на New Europe - на капіталізм більш капіталістичний ніж його західний оригінал, тобто гнучкіший, безжальніший, дикіший, коротше кажучи капіталізм який радикальніше емансипувався від соціаль(істич)них обмежень і перешкод, але передусім - він інституалізованих у державі загального блага форм соціальної солідарності. Тому ми не можемо уникнути запитання: то яка Європа є, власне, посткомуністичною - "стара" яка почасти ще вперто тримається за соціалістичний спадок, чи "нова", яка радикально струсила його з себе; яка Європа насправді "відстала" і має надолужувати історичний розвиток, а яка цей розвиток випередила і чекає, поки інші його надолужать? Що тут оригінал, а що копія? Захід чи Схід?"
Інколи справді здається, що ми - "Східна Європа" в багатьох питаннях випередили Європу західну. Ситі роки дещо розніжили західного європейця, який став аж занадто нейтральним щодо будь чого. Боячись впасти в крайнощі як політичні, так і релігійні чи соціальні, вони перетворили себе на сите, але безперспективне геополітичне ніщо. Ми ж бідні, голодні, а від цього злі й стрімкі. Готові бігти вперед, готові боротися за своє майбутнє всіма доступними методами. Звісно ж, Борис Буден пише в своїй книзі не про це. Мені взагалі важко зрозуміти його ідеї, певно все-таки дається взнаки відсутність спеціальної політологічної освіти. Я навіть не буду рекомендувати вам цю книгу. Не бачу змісту для вас витрачати, як і я, свій час на прочитання цього складного тексту. Я лише прошу вас: уважно обирайте що ви читаєте.
May 18, 2019
Страхотна книга. Неслучайно „Критика и хуманизъм“ ми е сред любимите издателства. Смятам, че подобни книги са безкрайно полезни за всеки човек, имащ претенцията да разсъждава трезво за миналото и за модерното настояще.
January 4, 2021
Цікаво. Але це посткомунізм хорватського штибу. Приміряючи на себе (на свій погляд) думки автора, зрозумів, чого не вистачає. А саме: усвідомлення суті радянського (СРСР) жахливого "суспільства", за яким сумує (чи мені здалося?) хорватський автор...
Displaying 1 - 3 of 3 reviews