минуле Quotes

“Рука минулого не мертва,
І я його чергова жертва.”
― Микола Лукаш, Шпигачки

“Адже вся чарівливість минулого в тому, що воно - минуле (лорд Генрі)

Розділ 8”
― Оскар Вайльд, The Picture of Dorian Gray

“Минуле воскресає і розцвітає в генієві.”
― IEvhen Sverstiuk

“Майбутнє щодня стає минулим.”
― Ліна Костенко, Записки українського самашедшого

“Бо то уже справа гідностi –
життя, бач, як сон, промайнуло.
Підлітки для солідности
мусять мати минуле.”
― Lina Kostenko

“А якщо серйозно - тема мрачна, ніде у світі Другу світову, як і Першу, не рвуться оспівувати на маршах-парадах - ніде у світі, лиш у кількох найубогіших країнах, що "празднуют побєду". Як можна празднувати масовий психоз, насильство і смерть мільйонів? Коли ті, що виграли цю війну, насправді програли.”
― Богдан Логвиненко, Перехожі. Південно-Східна Азія

“...по-дурному переливати минуле (Апраш)

Дія шоста. Вихід II

*Циганка Аза*”
― Михайло Старицький

“В ньому був сум за дитячими роками й жаль за минулим, що на відстані набуває чар, незалежно від якості...


Частина перша. XIII”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“І відчув турботну радість від цього дотику до минулого, що раптом ожило в ньому, ще туманне, мов досвітня мла, яку проріже зараз ясний промінь

Частина друга. XIII”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“Дух минулого, злеглий, могутній, прокинувся в нім, дух віків, що дрімає в душі й підводиться хвилинами зрухів, манячи до завмерлості й тиші, той непереможний, хоч і приборений голос, що шепоче казки про втрачений рай та співає пісні природності

Частина друга. XIV”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“Як смішно пригадувати! Бо все позаду засипається геологічними шарами, обертається в незрозумілі поклади під гнітющим діянням часу, і божевільний той, хто прагне надихнути спогад новим існуванням! Бо розкладається минуле, як труп

Частина друга. XIV”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“Думки з далекої далечини міняються, як сонні мрії...Тут зависнуть на стебельці квітки, залепечуть невиразною мовою дитини та переходять до поважних моментів і подій, а потім знов звертають до невиразних дрібниць та заривають по дорозі те, що було найбільше і найважнійше в житю

*Дух часу*”
― Наталя Кобринська, Шалені авторки. Мала проза українських письменниць

“Тепер дехто з минулим уміє розпрощатися, з теперішнім скомпанувавшись, а дехто з ним, як із другом незамінним, до самої старості попідруки йде, не розчувши, що насправді то - недруг. Бо друг не сковує, а розковує, не обтяжує, а звільняє - чи від дурних думок, чи від руйнівних комплексів


Розділ I Хутір очеретянок”
― Жанна Куява, Гордієві жінки