кохання Quotes

“...кожний дріб'язок набуває великого значення, коли народжується кохання...

розділ сьомий”
― Jane Austen, Mansfield Park

“Знайшовши своє справжнє кохання, ні з ким іншим бути не захочеш

Алло, операторко”
― Фенні Флеґґ, A Redbird Christmas

“У свіх почуття виникає спонтанно - легка симпатія цілком природна, але мало-хто з нас має сміливість кохати без заохочення. У девяти випадках із десяти жінці варто проявити більше почуттів, ніж вона справді має (Шарлотта Лукас)

Розділ 6”
― Ганна Лелів, Pride and Prejudice

“Але блаженства, що сповнювало серце його коханої не передати словами. Хто візьме на себе сміливість описати почуття дівчини, що почула освідчення в любові, про яку навряд чи могла мріяти!

Розділ сорок восьмий”
― Jane Austen

“Коли починаються ігри в стосунках, програють усі.”
― Галина Тарасенко, КОЛИШНІМ не читати. Або як Хитра Галя перестала хвилюватися і полюбила себе

“Від коханої істоти все дороге

Дія четверта. Сцена IX”
― Pierre de Beaumarchais, The Marriage of Figaro

“Тепер у нас не середнєвіччя, щоб здоровий мужик міг мати за жінку якийсь привид, деякий фантом, таку собі альгебраїчну формулу замість справжньої живої баби. Такі фантоми замість жінок тепер задовольняють тільки інтеліґентську молодь, що боїться венеричної зарази і радше воліє мати діло з фантомами.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Кохання швидше вибухне тобі в лице, ніж принесе вічне щастя. І якщо воно не приносить болю тобі, значить, завдаєш болю комусь іншому ти. Романтичні стосунки - це майже садомазохізм якийсь.”
― Emily Henry, Beach Read

“Кохання- це коли ти визнаєш уподобання свого коханного,і поділяєш його любов до інших людей.”
― Колін Гувер

“Кохання було схоже на те,як ти хапаєш ротом повітря,коли твої легені вже сповнені.”
― Л. Дж. Шен, Ruckus

“Іноді те, що ми хочемо і що нам потрібно, – це дві різні речі.”
― Л.Дж.Шен

“Чому ми, дівчата, такі? Дай нам трохи уваги, привітності, торкнися до руки, відчини дверцята авто, і от – вже закохана. Ні, це просто захоплення. Це просто... А обручки-то в нього на пальці немає".”
― Сафі Байс, Щасливі вчасно

“Кохання - це така сила, якої не вирвеш і не викинеш з серця... Кохання - це мука необорима, вогонь невгасимий...Кохання - це разом і пекло і рай (Аза)

Дія п'ята. Вихід II

*Циганка Аза*”
― Михайло Старицький

“..любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає...


*За мить щастя*”
― Олесь Гончар

“Любов не терпить свідків, а в місті їх годі позбутись навіть під гіллям садків.

Частина перша. VI”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“...бо жінка доти жінка, поки поруч є коханий. Без нього все є марним, порожнім, і сама жінка стає пустою, мов відцвіла квітка."

- "Цінність дружини не в красі, доброті чи хазяйновитості, не в слухняності та покірливості, і навіть не у чадородінні... Цінність дружини в тому, чи здатна вона бути чоловікові опорою... Жінка має бути для чоловіка стрижнем, який не дасть йому зігнутися під борвіями скорбот. Вона має бути тією бронею, яка захистить краще від залізної.
Захистить від самотності, від пустки в житті, від марності його буття. Коли маєш таку жінку, то ти непереможний. "

- "... навіщо життя, коли в ньому нема коханої? Бо все, що робить чоловіка чоловіком, це кохана жінка. Вона наче сонце в небі - її усмішка, погляди, поцілунки гріють, мов життєдайне сонце мерзлу землю, і коли вона зникає, то починається холодна ніч, і не знаходиш у собі сил жити в цьому крижаному мороку. І марно шукати втіхи в іншій жінці або намагатися наповнити життя чимось іншим."

- "Навіть сильне кохання - теж своєрідне себелюбство, бо ми прагнучи безроздільно володіти коханою, хочемо щастя передусім собі, забуваючи, що вона теж жива душа."

- "Дружба та вірність не розмінні монети. Їх треба заслужити.”
― Ярослава Дегтяренко, Князь русинів. У павутинні інтриг

“Я знаю, що розсудливо нікого не любити, бути розумним. І я б могла це. Але любов гарна, і я її люблю”
― Ольга Кобилянська, Зібрання творів у 10 томах. Том 9

“Любов же, як відомо, всяке обличчя на зворушливе й раниме переінакшує. А ще - на світле й вродливе, таке, що дивує, ба навіть вражає


Розділ I Хутір очеретянок”
― Жанна Куява, Гордієві жінки

“Кордони не є перепоною ні для людського, ні для пташиного кохання


Розділ III Три листа правди 4”
― Жанна Куява, Гордієві жінки

“ГАММА

У мене бажання — співать про кохання…
Коли все темніє, покинуть надії,
Ти чуєш, щось віє, і кличе, і мліє?..
На поклик той здайся, в журбі не хитайся —
Радій, усміхайся, на все осміляйся!
Не бійсь, не цурайся, оддайся, оддайся!
Хай доля скрутила — одродиться сила!
Вона лиш спочила, вона не лишила…
Запрагнеш ти діла, великого діла!
Земля стане мила, і виростуть крила…
Той дуже багатий, хто вміє кохати —
Йому бідні хати, мов пишні палати,
А шмаття та лати — розкішнії шати…
Щодень йому свято — робить та співати!
Йому все здолати — він смілий, завзятий…
Хто любить-кохає, журбу забуває —
Він радощі має, він щастя стріває…
Нехай все минає, як час наступає! —
Той часу не знає, хто щиро кохає…
Він співи складає, він пісні співає,
Він всім співчуває, він світ обнімає…
Все робить кохання — в йому чарування:
Воно і страждання, воно й раювання…
То з неба зіслання, то з світом єднання,
В йому хвилювання, в йому сподівання,
Нові почування, угору здіймання…
Геть всі сумнівання! Не треба хитання!
Велике, могутнє, всесильне кохання!..

Ганна Супруненко (Галина Стелецька)”
― Леоніла Міщенко, Тридцять українських поетес

“Топчуть ноги радісно і струнко
Сонні трави на вузькій межі.
В день такий віддатись поцілункам!
В день такий цілим натхненням жить!
П'яним сонцем тіло налилося,
Тане й гнеться в ньому, як свіча,-
І тремтить схвильоване колосся,
Прихилившись до мого плеча.
В сотах мозку золотом прозорим
Мед думок розтоплених лежить,
А душа вклоняється просторам
І землі за світлу радість — жить!
І за те, що стільки уст палило
І тягло мене вогнем спокус,
І за те, що замінить не сила —
Ні на що — твоїх єдиних уст!

(Літо)”
― Олена Теліга

“Твої очі, як те море
Супокійне, світляне:
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне.

Твої очі, мов криниця
Чиста на перловім дні,
А надія, мов зірниця,
З них проблискує мені.”
― Іван Франко

“Твої слова, мов ті чари,
Серце огортають,
І завжди вони для мене
Дивні скарби мають.

Ой коли б я крила мала
І пташкою стала,
То до тебе б полетіла,
Все б тобі сказала!

Ой не можу, ой не можу
Пташиною стати,
Але можу я у мрії
До тебе літати!”
― Миколая Божук

“Згадала я нічку
І літній той рай,
Як двоє ішли ми
У милий наш гай

Там спів солов'їний
Летів в небеса...
О люба природо!
О весно-краса!...

Німе шелестіння
І чари навкруг,
І місяць у небі, -
Не місяць, а друг...

Кохайтесь, цілуйтесь, -
На те і весна!
Не зглянетесь, любі
Як згасне вона!”
― Миколая Божук

“Повій вітре, вітросеньку,
Там де тужит мила,
Нехай несут там пісеньку
Твої легкі крила.

Повій, вітре, в єй городець.
Де вінці сплітає,
Неси вісті, що молодець
Щире ю кохає.

Ой погладь ю, вітросеньку,
По єй личку білім,
Нехай знає єй серденько.
Що я єї милим.

Най не плаче, най не тужит.
Вже час ся зближає:
Прийде милий, приголубит
І з нев ся звінчає.”
― Маркіян Шашкевич

“Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні як день,
Карії очі - чари дівочі!
Де ви навчились зводить людей.

Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивитись на вас під час,
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі, про вас.

Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі,
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахорі.

Чорнії брови - стрічки шовкові!
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці - очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.

Карії очі. Ви поробили
Наворожили щось ви мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні.”
― Костянтин Думитрашко

“Тихий берег понад морем
Темна нічка обіймає.
Виплив місяць із-за хмари,
Море стиха промовляє:

Хто се ходить? Чи безумний,
Чи коханнєм недугує?
І сумний він, і веселий,
І веселий, і сумує.

Осміхнувсь із неба місяць,
Голосом ясним озвався:
Він закоханий, безумний,
Ще й поетом собі вдався.”
― Пантелеймон Куліш

“Виклик

Ніч яка, Господи! місячна, зоряна!
Ясно, хоч голки збирай,
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупі ми тут під калиною
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить;
Он на стрункій та високій осичині
Листя жагою тремтить.

Небо незміряне всипано зорями, –
Що то за Божа краса!
Перлами ясними он під тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки
Вмочиш в срібну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, що змерзнеш, лебедонько:
Тепло – ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе щиро до серденька,
А воно гріє, жар.

Ти не лякайся, щоб злоба підслухала
Тиху розмову твою:
Нічка приспала всіх, соном окутала —
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею, –
Нас не сполохає сміх...
Чи ж нам, окраденим долею нашою,
Й хвиля кохання – за гріх?”
― Михайло Старицький, Шедеври української любовної лірики

“Кохання має сто ознак, -
І не сховати їх ніяк

Пастка”
― Віктор Коптілов, Трістан та Ізольда: Давньофранцузька легенда

“Любов може бути чудовою поемою, що люде потім перечитують у спогадах, без болю, без прикрого почуття

Любов


Дія 1ша Вихід XIII”
― Леся Українка, Блакитна троянда