сонце Quotes

“Застанав на средина од улицата и ги затворив очите, кревајќи го лицето како сончоглед кон сонцето.”
― Моника Трајковска, На работ од времето

“Конечно излеговме од подземните тунели. Никогаш не би поверувала дека толку многу ќе му се израдувам на сонцето, кое нежно го галеше моето лице. Застанав на средина од улицата и ги затворив очите, кревајќи го лицето како сончоглед кон сонцето.”
― Моника Трајковска, На работ од времето

“Светлината од сонцето, која се пробиваше низ невидливите честички воздух, танцуваше на нивните среќни лица, правејќи да изгледаат многу помладо. Сончевите зраци ги бришеа годините од нивната кожа и ја нагласуваа љубовта што ја чувствуваат еден кон друг. Кога тие беа во близина, се чувствуваше необична енергија, еден вид спокој и добросостојба.”
― Моника Трајковска, На работ од времето

“Сонце тепер уже цілком сховалось за горами, оторочивши їх по краям золотим вогнем, надавши тіням довгого, пурпурового вигляду

Розділ тринадцятий. Передній ґанок

Частина друга. День закриття”
― Стівен Кінг, The Shining

“...сонце видно повсякчас, його широкий диск висить зовсім близько до горизонту й кидає навсібіч своє нескінченне сяйво


Лист 1”
― Мері Шеллі, Frankenstein: The 1818 Text

“Тим часом — світ, як день, тільки сонце щось забарилося... Закрасивши увесь східень палко рожевим цвітом, воно ще не рушало з-за гори, ще не блиснуло ні одним променем над землею... А земля вже налагодилась його стріти: зелені трави порозправляли свої дрібненькі листочки, повмивалися свіжою ранньою росою. Як дівчина, дожидаючи свого милого, умивається й прибирається, тремтить, мов у лихоманці, й палає, наче в огні, — замирає, довго ждучи, й оживає, не терплячи, — так земля дожидає ясного сонця... і міниться, не дождавшись. Повіне тихий вітрець, — потемніє й насупиться її зелений убір; затихне вітрець — убір заясніє, усміхається...


Частина перша IV Жив-жив!”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Сонечко почало з-за гори випливати — грало, всміхалося... Як легенькі блискавочки, забігали по землі його пароси — і кришталем заіскрила роса по зеленій траві... За сонцем усе живло прокинулось. Там коники кричали та сюрчали, як не порозриваються; там перепели хававкали, та як у забій били; тут вівці бекають, мекають, кахикають... Легенький вітрець подихає — і скрізь розносить тепло раннього літнього ранку... Хороше так, весело!

Частина перша. IV Жив-жив!”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Як промінь ясного сонечка, пробившись між зелену густу листву, в затишку та в холодочку, горить і звеселяє гущавину...

Частина четверта.XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Ясний надворі день. Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє, кує зозуля в лузі, а як усього того наслухається, — то й день йому стемніє, отьмариться сонце, і дерево зажуриться — осмутніє… Аж раптом заграє в ньому якась радісна сила, буйна й непокірна. Зірве хлопця із призьби, і помчить він круг майдану жеребчиком, іржучи й фицаючись… І весь сум з хлопця як вода змила.

глава IV”
― Степан Васильченко, В бур'янах

“Як сонечко увосени: вигляне із-за хмари і знов сховається

VI”
― Олекса Стороженко, Закоханий чорт

“Думав, що гуляє, як гуляють усі сонячного дня, для спочинку й провітрення

Частина друга. X”
― Валер'ян Підмогильний, Місто

“Вийди, вийди сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко

На весняні квіточки,
На маленькі діточки
Там вони граються
Тебе дожидаються”
― Надія Лопухова, Вийди, вийди, сонечко

“А сонечко золотіло, мов жовтий млинець з такими смачними пахучими хрумкотливими краями.

(жовта казка)”
― Імант Зієдоніс, Krāsainas pasakas

“Перший на поля спустився. Запістрявіли поля квітами, метеликами, Сонечку дякують. Другий Промінь на воду впав. Заблискотіла вода, заграла бризками алмазними

Сонячні промені та гриби лисички”
― Ірина Прокопенко, Сонце, сонечко та соняшник

“Світ весною – мов веселка: очі не натішить.
Гляне бабця із кріселка,
роком молодіша.

Сонце ніжить кітці вушка,
пестить жабуриння.
Оживає перша мушка –
божеє створіння”
― Оксана Лятуринська

“...сонце почало спускатися до обрію, щоб зануритися в безмежний простір південних морів...

Пеппі Довгапанчоха в південних морях. Пеппі сходить на берег”
― Астрід Ліндґрен, Pippi Longstocking

“Обличчя в нього було, наче осіннє небо, де хмари щохвилі можуть змінюватися на сонячне світло


Розділ II”
― Ігор Андрущенко, Heart of Darkness