meowkotmarina

“І Андрій квапився. Але не для наглядача квапився, а для свого симпатичного стража, що має ось вести його зараз уперше до чистилища, або, вірніше, - до першої сфери Дантового пекла, як той Вергілій свого Алігієрі. Тільки ж це зовсім манюсінькій Вергілій, та ще й геть-чисто змодернізований, - і такий же буде в нього й Алігієрі...”
― Іван Багряний, Сад Гетсиманський

“Київська Александрія. ніколи не була симпатичною для півночі взагалі, а для мистецької Москви зокрема. Навіть досить культурний російський символізм в особах його найчильніших представників ставився (ще до 1917) до київських поетів (незалежно від мови, якою в Києві писали) досить неприхильно: Москва завжди дивилась на Київ "зизим оком".”
― Віра Агеєва, Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття

“Навіть той камінь, порепаний і соннивий, що лежить між двома старими дубами при прикрім березі лісового Дінця, на котрім каменю подорожують дуже активні рудуваті мураші —і він подорожує.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало — такий був плач.”
― Василь Стефаник, Камінний хрест. Новели